крильце

КРИ́ЛЬЦЕ, кри́льця́, с.

1. Зменш.-пестл. до крило́ 1, 2.

Полетіла б я до тебе, та крилець не маю (Пісні та романси.., II, 1956, 5);

Жайворонок.. крильцями тріпоче в синій вишині (Сос., Солов. далі, 1957, 14);

Часом лиш плесне серед тих фаль [хвиль] весела риба срібним крильцем (Фр., VIII, 1952, 214).

2. Кожен із бокових виступів нижньої частини носа.

Крильця її рівного, з ледь помітною горбинкою носа і досі дихають переляком (Стельмах, І, 1962, 52).

3. Різальна частина лапи культиватора.

Для проведення борозен на культиваторах кріпляться лапи.. із знятими крильцями (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 130).

Під кри́льце́м чиїм — те саме, що Під крило́м ( див. крило́).

Тільки з появою Бжеського йому [Маєвському] блимнула надія оселитися під крильцем нового магната (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50);

Підріза́ти (підтя́ти, підби́ти, злама́ти і т. ін.) кри́льця кому — те саме, що Підріза́ти (підтя́ти, підби́ти, злама́ти і т. ін.) кри́ла ( див. крило́).

— Ой, гляди, щоб Заруба тобі крилець не підрізав,— хихикнув Барило (Кучер, Трудна любов, 1960, 256);

Розправля́ти (розпра́вити) кри́льця — те саме, що Розправля́ти (розпра́вити) кри́ла ( див. крило́).

Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем (Л. Укр., І, 1951, 64).