1. Словник української мови в 11 томах

крихітний

КРИ́ХІТНИЙ, а, е, розм. Дуже маленький; малесенький.

Входить [М. Щорс], хитаючись, в крихіт ну кімнатку і оглядається навколо (Довж., І, 1958, 184);

Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (Стельмах, II, 1962, 250);

Мишеня поблискує крихітними вугликами очиць (Руд., Остання шабля, 1959, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крихітний — кри́хітний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. крихітний — див. малий Словник синонімів Вусика
  3. крихітний — [крих'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. крихітний — -а, -е, розм. Дуже маленький; малесенький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крихітний — КРИ́ХІТНИЙ, а, е, розм. Дуже маленький; малесенький. Входить [командир], хитаючись, в крихітну кімнатку і оглядається навколо (О. Довженко); Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. крихітний — МАЛИ́Й (за розміром), НЕВЕЛИ́КИЙ, ДРІБНИ́Й, КРИ́ХІТНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, МІНІАТЮ́РНИЙ (дуже малий). Пташки ущухли, звірина причаїлась, малі комашки завмерли в травиці (М. Коцюбинський); У вечірніх сутінях дивилась невелика хата темними вікнами (А. Словник синонімів української мови