1. Словник української мови в 11 томах

крутанина

КРУТАНИ́НА, и, ж., розм.

1. Поспішний, безладний рух; метушня.

В домі почалось ворушіння, крутанина та біганина (Н.-Лев., IV, 1956, 556).

2. рідко. Те саме, що круті́йство 2, 3.

— При тім же я міркую, що ми свої люди, так і говорімо ж без непотрібної крутанини (Фр., II, 1950, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутанина — крутани́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. крутанина — -и, ж., розм. 1》 Поспішний, безладний рух; метушня. 2》 рідко. Те саме, що крутійство 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крутанина — КРУТАНИ́НА, и, ж., розм. 1. Поспішний, безладний рух; метушня. Як зробивсь пiд той час галас i крутанина в таборi, то я улучив щасливу годину та на коня та драла (П. Куліш); В домі почалось ворушіння, крутанина та біганина (І. Словник української мови у 20 томах
  4. крутанина — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
  5. крутанина — Крутанина, -ни ж. 1) Суетня, хлопоты. Там така крутанина, що ну: все тілько там підмети, там застели та принеси. Брацл. у. 2) Путаница. Словник української мови Грінченка