круть-верть
КРУТЬ-ВЕ́РТЬ, присудк. сл., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки.
Комар круть-верть — на ніс присів,— Лев клацнув, не вловив (Гл., Вибр., 1951, 133);
Скільки б не тримав [Яків Степанович] у руці [пташку], все головою — круть-верть (Літ. Укр., 2.IV 1968, 4);
// перен. Спритно діючи, досягати чогось.
Хапко-круть-верть і вже в нашому повіті, під Маківцями (Вовчок, VI, 1956, 275).
◊ Хоч круть-ве́рть, хоч верть-кру́ть— те саме, що Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть ( див. круть).
Я вже і сюди і туди, а воно хоч круть-верть, хоч верть-круть — все одно (М. Ол., Чуєш.., 1959, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- круть-верть — круть-ве́рть присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- круть-верть — присудк. сл., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки. || перен. Спритно діючи, досягати чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- круть-верть — КРУТЬ-ВЕ́РТЬ, пред., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки. Комар круть-верть – на ніс присів, – Лев клацнув, не вловив (Л. Словник української мови у 20 томах