крушити
КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., перех.
1. розм., рідко. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент.
Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (Стар., Облога.., 1961, 36);
Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 167).
2. також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити.
Смутно, страх як смутно було,.. і хоч смуток крушить, а таки скарб.. маємо (Вовчок, І, 1955, 300);
Не діло мене крушило, а туга насердна… (Барв., Опов.., 1902, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крушити — круши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- крушити — див. ламати Словник синонімів Вусика
- крушити — крушу, крушиш, недок., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що трощити 1); розбивати вщент. 2》 також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крушити — Трощити, витрощувати, витрощити, повитрощувати, потрощувати, потрощити, розтрощувати, розтрощити, порозтрощувати, строщувати, строщити, построщувати, торощити, наторощувати, наторощити, понаторощувати, поторощувати, поторощити, розторощувати... Словник чужослів Павло Штепа
- крушити — КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., що. 1. розм. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (М. Старицький); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко); Він забув про небезпеку. Словник української мови у 20 томах
- крушити — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
- крушити — Круши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232. Словник української мови Грінченка