1. Словник чужослів Павло Штепа

крушити

Трощити, витрощувати, витрощити, повитрощувати, потрощувати, потрощити, розтрощувати, розтрощити, порозтрощувати, строщувати, строщити, построщувати, торощити, наторощувати, наторощити, понаторощувати, поторощувати, поторощити, розторощувати, розторощити, порозторощувати, сторощувати, сторощити, посторощувати, товкти, потовкти, витовкчувати, витовкти, повитовкчувати, натовкчувати, натовкти, понатовкчувати, перетовкчувати, перетовкти, розтовчувати, розтовкти, порозтовкчувати, стовкчувати, стовкти, постовкчувати, бити, вибивати, вибити, повибивати, збивати, збити, позбивати, добивати, добити, подобивати, перебивати, перебити, поперебивати, побивати, побити, розбивати, розбити, порозбивати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крушити — круши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. крушити — див. ламати Словник синонімів Вусика
  3. крушити — крушу, крушиш, недок., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що трощити 1); розбивати вщент. 2》 також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крушити — КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., що. 1. розм. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (М. Старицький); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко); Він забув про небезпеку. Словник української мови у 20 томах
  5. крушити — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
  6. крушити — КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (Стар., Облога.., 1961, 36); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (Ільч., Козацьк. Словник української мови в 11 томах
  7. крушити — Круши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232. Словник української мови Грінченка