куделя
КУДЕ́ЛЯ, і, ж.
1. Те саме, що ку́жі́ль.
Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Кобр., Вибр., 1954, 170);
Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Март., Тв., 1954, 68);
Кине мати прядку і куделю, Теж підсяде до казок (Шпак, Вибр., 1952, 141).
2. перен., розм. Про скуйовджене волосся.
Якіїсь мучились там [у пеклі] птахи З куделями на головах (Котл., І, 1952, 140);
По-бандитському стрижена [Ганна] — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (Гончар, II, 1959, 254).
3. Недоброякісне волокно льону.
Волокно [льняне] нижче сьомого номера — коротке, плутане, воно називається куделею (Техн. культ., 1956, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куделя — куде́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- куделя — (прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла. Словник синонімів Караванського
- куделя — див. волосся Словник синонімів Вусика
- куделя — -і, ж. 1》 Те саме, що кужіль. 2》 перен., розм. Про скуйовджене волосся. 3》 Недоброякісне волокно льону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куделя — КУДЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що ку́жі́ль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л. Словник української мови у 20 томах
- куделя — КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня). Словник синонімів української мови
- куделя — Куде́ля, -лі ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. ум. Словник української мови Грінченка