1. Словник української мови в 11 томах

кулачний

КУЛА́ЧНИЙ, а, е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.).

Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п’яним. Почався кулачний бій (Довж., І, 1958, 232);

Якийсь прикажчик, мабуть, великий аматор кулачних розваг, вдерся й собі в гущу тих, що бились (Добр., Ол. солдатики, 1961, 118).

Кула́чне пра́во — свавілля, панування грубої сили.

— Годі, годі! — огризнувся на нього міліціонер. — Будеш тут кулачне право встановлювати. Веди його (Мик., II, 1957, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулачний — кула́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кулачний — -а, -е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.). Кулачне право — свавілля, панування грубої сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кулачний — КУЛА́ЧНИЙ, а, е. У якому застосовують силу кулака (у 1 знач.). Один із силачів чотирьох переміг В Олімпії, над Пізою-рікою, .. Або в кулачній бійці, що, бува, Кінчиться смертю або раною тяжкою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кулачний — Кулачний, -а, -е 1) Кулачный. 2) Кусками величиной въ кулакъ. Земляне угілля бува плитне і кулашне. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка