1. Словник української мови в 11 томах

кульбака

КУЛЬБА́КА. и, ж., заст. Сідло.

За тиждень вернувся [батько] і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев’яти (Стар., Облога.., 1961, 18);

Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (Фр., IX, 1952, 248);

Ніби Діоген, Уміє він із долею мириться: Пропив кульбаку, то не жаль стремен! (Рильський, Поеми, 1957, 13).

Ви́садити з кульба́ки — вибити з коня.

Камер та висадив [Еней] з кульбаки, Ансула в ад послав по раки (Котл., І, 1952, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульбака — Кульба́ка: — сідло [42;54] Словник з творів Івана Франка
  2. кульбака — кульба́ка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. кульбака — див. СІДЛО. Словник синонімів Караванського
  4. кульбака — -и, ж., заст. Сідло. Висадити з кульбаки — вибити з коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кульбака — КУЛЬБА́КА, и, ж., заст. Сідло. Який кінь, така й кульбака (Номис); За тиждень вернувся [батько] і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький); Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кульбака — кульбака, кулбака сідло Словник застарілих та маловживаних слів
  7. кульбака — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький). Словник синонімів української мови
  8. кульбака — Кульба́ка, -ки ж. Сѣдло. Який кінь, така й кульбака. Ном. № 8011. Словник української мови Грінченка