культурництво
КУЛЬТУ́РНИЦТВО, а, с. У дореволюційній Росії — напрям серед буржуазної інтелігенції, прихильники якого підміняли справжню боротьбу за інтереси народу просвітительською діяльністю.
І. Франка в своїх атеїстичних поглядах різко підносився над поверховим, буржуазно-обмеженим культурництвом з його постійним обвинуваченням трудящих у неуцтві (Вісник АН, 4, 1949, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- культурництво — культу́рництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- культурництво — КУЛЬТУ́РНИЦТВО, а, с. Течія в середовищі інтелігенції XIX – поч. XX ст., спрямована на просвітительську роботу серед народу. Соціяльна [соціальна] ж струна хоч і виразно була якийсь час забриніла... Словник української мови у 20 томах
- культурництво — Культу́рництво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)