культурник
КУЛЬТУ́РНИК, а, ч.
1. Прихильник культурництва.
— Треба б нам поговорити про.. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621);
Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.] ділилася на «політиків» і «культурників» (Сам., II, 1958, 391);
Показано Потурайчина [у повісті Л. Мартовича «Забобон»] тільки як культурника, що обстоює потребу організації читальні, кооперативу тощо (Іст. укр. літ., І, 1954, 687).
2. розм. Культпрацівник у будинку відпочинку, санаторії і т. ін.
Санаторний культурник влаштував екскурсію до Желєзноводська — на гору Желєзную (Десняк, II, 1955, 407);
Культурник беззвучно розкривав і закривав рота, ніби витягнена з води риба, щось намагався відповісти, але слова не йшли з його вуст (Вол., Місячне срібло, 1961, 230).
Значення в інших словниках
- культурник — культу́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- культурник — КУЛЬТУ́РНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. – Треба б нам поговорити про .. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили “культурниками” (І. Нечуй-Левицький); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст. Словник української мови у 20 томах
- культурник — Культу́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- культурник — Культурник, -ка м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем'ї культурників вертайся. К. ХП. 73. Словник української мови Грінченка