культурник
Культурник, -ка
м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем'ї культурників вертайся. К. ХП. 73.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- культурник — культу́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- культурник — КУЛЬТУ́РНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. – Треба б нам поговорити про .. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили “культурниками” (І. Нечуй-Левицький); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст. Словник української мови у 20 томах
- культурник — Культу́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- культурник — КУЛЬТУ́РНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. — Треба б нам поговорити про.. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст. Словник української мови в 11 томах