1. Словник української мови в 11 томах

кумів

КУ́МІВ, мова, мове. Належний кумові.

Невтямки, мабуть, їй, яке то з кумового пива буде диво, а не озивається і не пита (Вовчок, VI, 1956, 280);

// Прикм. до кум¹.

Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), ..держиться за стільця і підскакує (Вишня, І, 1956, 399).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумів — ку́мів прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кумів — -мова, -мове. Належний кумові. || Прикм. до кум I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумів — КУ́МІВ, мова, мове. Прикм. до кум¹. Родина – кумового наймита дитина (приказка); Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), .. держиться за стільця і підскакує (Остап Вишня); Це для мужиків страшніше, аніж кумів танковий удар (А. Словник української мови у 20 томах
  4. кумів — Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі. Ном. Словник української мови Грінченка