кумів
КУ́МІВ, мова, мове.
Прикм. до кум¹.
Родина – кумового наймита дитина (приказка);
Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), .. держиться за стільця і підскакує (Остап Вишня);
Це для мужиків страшніше, аніж кумів танковий удар (А. Кокотюха);
// Який належить кумові.
Невтямки, мабуть, їй, яке то з кумового пива буде диво, а не озивається і не пита (Марко Вовчок);
Прийшов Химчек у потік, підходить до кумового оседку [житла] (Г. Хоткевич);
Кролятник кумів оминув [Реп'ях], до власної хати додибав (Люко Дашвар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумів — ку́мів прикметник Орфографічний словник української мови
- кумів — -мова, -мове. Належний кумові. || Прикм. до кум I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумів — КУ́МІВ, мова, мове. Належний кумові. Невтямки, мабуть, їй, яке то з кумового пива буде диво, а не озивається і не пита (Вовчок, VI, 1956, 280); // Прикм. до кум¹. Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), ..держиться за стільця і підскакує (Вишня, І, 1956, 399). Словник української мови в 11 томах
- кумів — Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі. Ном. Словник української мови Грінченка