кумівство

КУМІ́ВСТВО, а, с.

1. Стосунки між кумами.

Пізніше, правда, це кумівство стало лихим для Никифора Фоки (С. Скляренко);

У греків Приазов'я, як і серед українського населення південних, північних, центральних і східних областей, побутувало індивідуальне кумівство – одна пара хрещених батьків (з наук. літ.);

В деяких регіонах України необхідною умовою одруження була не тільки відсутність близького кровного споріднення, а також .. кумівства (з наук.-попул. літ.).

2. перен., зневажл. Потурання по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі.

На кухні панувало звичайне армійське кумівство: той, хто стояв близько до керівної банди, користувався привілеями (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Хабарництво, корупція, телефонне право, кумівство, шахрайство, обман нівечать наше сучасне суспільство (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумівство — кумі́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кумівство — Духовна спорідненість, яка виникає в результаті здійснення Таїнства Хрещення між хрещеним батьком, хрещеною матір'ю та батьками охрещеного Словник церковно-обрядової термінології
  3. кумівство — -а, с. 1》 Стосунки між кумами. 2》 перен., зневажл. Потурання по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумівство — КУМІ́ВСТВО, а, с. 1. Стосунки між кумами. 2. перен., зневажл. Потурання по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі. Кумівство, поблажки, які часто допускають бригадири, дуже шкодять справі (Рад. Укр., 27.I 1961, 5). Словник української мови в 11 томах
  5. кумівство — Кумівство́, -ва с. Кумовья. Ми собі кумівство, ходім трохи в домівство. Гол. І. 216. Словник української мови Грінченка