кумівський

КУМІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм.

1. Прикм. до кум¹, кума́.

І свати у третіх, і куми мої, і куми братові, і свояки кумівські!.. Налізло такого, що й не перелічиш (М. Кропивницький);

Кумівські брехні не так відскакують від неї, як горох від стіни (Г. Хоткевич);

За довгий кумівський вік героїні розповіді трапилося чимало пригод (з газ.).

2. Стос. до кумівства (у 2 знач.).

Кумівські політичні зв'язки негативно впливають на державу в цілому (з газ.);

Гість студії відверто, прямолінійно, гостро, але справедливо говорив про те, чи вдасться зруйнувати кумівські корупційні схеми (з газ.);

Вичерпний перелік причин і цілей використання кумівських зв'язків скласти просто неможливо (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумівський — кумі́вський прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кумівський — -а, -е, розм. Стос. до кумівства (у 2 знач.). Кумівські стосунки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумівський — КУМІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм. Стос. до кумівства (у 2 знач.). Кумівські стосунки. Словник української мови в 11 томах