кумівський
КУМІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм.
1. Прикм. до кум¹, кума́.
І свати у третіх, і куми мої, і куми братові, і свояки кумівські!.. Налізло такого, що й не перелічиш (М. Кропивницький);
Кумівські брехні не так відскакують від неї, як горох від стіни (Г. Хоткевич);
За довгий кумівський вік героїні розповіді трапилося чимало пригод (з газ.).
2. Стос. до кумівства (у 2 знач.).
Кумівські політичні зв'язки негативно впливають на державу в цілому (з газ.);
Гість студії відверто, прямолінійно, гостро, але справедливо говорив про те, чи вдасться зруйнувати кумівські корупційні схеми (з газ.);
Вичерпний перелік причин і цілей використання кумівських зв'язків скласти просто неможливо (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумівський — кумі́вський прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- кумівський — -а, -е, розм. Стос. до кумівства (у 2 знач.). Кумівські стосунки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумівський — КУМІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм. Стос. до кумівства (у 2 знач.). Кумівські стосунки. Словник української мови в 11 томах