1. Словник української мови у 20 томах

куна

КУНА́¹, и́, ж., рідко.

Те саме, що куни́ця 1, 4.

Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима – беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок);

– Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (П. Чубинський);

Лисиці, куни і дівчата вранці виходять мити очі в буйнолозих плавнях (Б. Антоненко-Давидович);

На польському цвинтарі у Білому Хуторі жили потаємно в біломармурових і цементованих гробівницях маленькі хитрі куни, виводили весною куненят (М. Малиновська);

Кий держав переправу на Залозній путі через Почайну й Дніпро, де збиралися гості з усіх чотирьох вітрів і звозили всякі добра, й скіт [худобу], і куни з усіх язик [народів] (І. Білик);

* У порівн. Хильцем шморгнули [брати], мов куни, гущавиною (І. Франко).

КУ́НА, и, ж.

1. Національна грошова одиниця Хорватії, що дорівнює 100 липам.

Назва хорватської валюти “куни” походить від куниці (з наук.-попул. літ.);

План випустити в обіг валюту з назвою “куна” з'явився ще у 1939 р., коли Хорватія отримала автономію у складі Югославії (з наук.-попул. літ.).

2. Грошова одиниця Стародавньої Русі і слов'янських народів.

Сучасна наука припускає можливість локального вживання шкурок хутрових звірів замість грошей, однак куна, як свідчать письмові джерела, була переважно металевою монетою (з наук. літ.);

Гривня поділялася на дрібніші грошові одиниці і дорівнювала 20 нагатам, або 25 кунам (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куна — Ку́на: — грошова одиниця і основа грошової системи стародавньої Русі до середини 14 — початку 15 ст [47] — куниця [25;IV] — куниця, хутро з куниці; тюрма [52] — куниця; хутро з куниці [51] — куниця; хутро з куниці; грошова одиниця [6] Словник з творів Івана Франка
  2. Куна — Куна́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. куна — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
  4. куна — I кун`а-и, ж. 1》 рідко. Те саме, що куниця 1), 4). 2》 розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін. 3》 заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності. 4》 заст. В'язниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. куна — 1) залізна скоба в притворі церкви, куди вкладали і замикали руку жінки, що порушувала правила моралі; взагалі місце арешту, в’язниця 2) куниця Словник застарілих та маловживаних слів
  6. куна — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  7. куна — КУНА́, и́, ж. 1. рідко. Те саме, що куни́ця 1, 4. — Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (Чуб., III, 1872, 283); Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити... Словник української мови в 11 томах
  8. куна — рос. куна 1. Збірна назва грошей домонгольської Русі, серед яких було також хутро цінних порід звірів. 2. Одиниця давньоруської кунної грошової системи. Ця назва щезла в XIV ст. у зв'язку з появою нової грошової одиниці. Eкономічна енциклопедія
  9. куна — Куна, -ни ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. Словник української мови Грінченка