1. Словник української мови в 11 томах

куна

КУНА́, и́, ж.

1. рідко. Те саме, що куни́ця 1, 4.

— Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (Чуб., III, 1872, 283);

Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Вовчок, І, 1955, 380);

Гривня поділялась на дрібніші грошові одиниці і дорівнювала 20 нагатам, або 25 кунам (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 439);

*У порівн. Хильцем шморгнули [брати], мов куни, гущавиною (Фр., VIII, 1952, 241).

2. розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін.

По сій мові замки пудові у дверей [дверях] забряжчали, і засуви у кунах залізні важкі завищали (Сл. Гр.).

3. заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності.

— Не розглядай, чи вона Олена, чи не Олена, а тільки бери ту, що стоїть на рундуку, біля куни, та у руках червону маківку держить (Кв.-Осн., II, 1956, 215);

Старі люди гомоніли, що треба її.., по давньому звичаю, забити на ніч у церкву в куну, замкнувши руку залізною дужкою (Н.-Лев., II, 1956, 82).

4. заст. В’язниця.

Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні ворота під баштою, і з куни вивели Кобзу, Остапа, Барила і ще двох січовиків (Стор., І, 1957, 385);

[Олеся:] Хто кинувся обороняти своє добро, того велено було у кайдани забити та в куну вкинути (Кроп., II, 1958, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куна — Ку́на: — грошова одиниця і основа грошової системи стародавньої Русі до середини 14 — початку 15 ст [47] — куниця [25;IV] — куниця, хутро з куниці; тюрма [52] — куниця; хутро з куниці [51] — куниця; хутро з куниці; грошова одиниця [6] Словник з творів Івана Франка
  2. Куна — Куна́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. куна — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
  4. куна — I кун`а-и, ж. 1》 рідко. Те саме, що куниця 1), 4). 2》 розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін. 3》 заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності. 4》 заст. В'язниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. куна — КУНА́¹, и́, ж., рідко. Те саме, що куни́ця 1, 4. Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима – беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок); – Да поїдем, братці, у чистеє поле. Словник української мови у 20 томах
  6. куна — 1) залізна скоба в притворі церкви, куди вкладали і замикали руку жінки, що порушувала правила моралі; взагалі місце арешту, в’язниця 2) куниця Словник застарілих та маловживаних слів
  7. куна — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  8. куна — рос. куна 1. Збірна назва грошей домонгольської Русі, серед яких було також хутро цінних порід звірів. 2. Одиниця давньоруської кунної грошової системи. Ця назва щезла в XIV ст. у зв'язку з появою нової грошової одиниці. Eкономічна енциклопедія
  9. куна — Куна, -ни ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. Словник української мови Грінченка