1. Словник української мови Грінченка

куна

Куна, -ни

ж.

1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283.

2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном.

3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только ум. кунка.

4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424.

5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куна — Ку́на: — грошова одиниця і основа грошової системи стародавньої Русі до середини 14 — початку 15 ст [47] — куниця [25;IV] — куниця, хутро з куниці; тюрма [52] — куниця; хутро з куниці [51] — куниця; хутро з куниці; грошова одиниця [6] Словник з творів Івана Франка
  2. Куна — Куна́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. куна — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
  4. куна — I кун`а-и, ж. 1》 рідко. Те саме, що куниця 1), 4). 2》 розм., рідко. Пробій у дверях, воротах і т. ін. 3》 заст. Залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності. 4》 заст. В'язниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. куна — КУНА́¹, и́, ж., рідко. Те саме, що куни́ця 1, 4. Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима – беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок); – Да поїдем, братці, у чистеє поле. Словник української мови у 20 томах
  6. куна — 1) залізна скоба в притворі церкви, куди вкладали і замикали руку жінки, що порушувала правила моралі; взагалі місце арешту, в’язниця 2) куниця Словник застарілих та маловживаних слів
  7. куна — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  8. куна — КУНА́, и́, ж. 1. рідко. Те саме, що куни́ця 1, 4. — Да поїдем, братці, у чистеє поле. У чистеє поле куну ловити (Чуб., III, 1872, 283); Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити... Словник української мови в 11 томах
  9. куна — рос. куна 1. Збірна назва грошей домонгольської Русі, серед яких було також хутро цінних порід звірів. 2. Одиниця давньоруської кунної грошової системи. Ця назва щезла в XIV ст. у зв'язку з появою нової грошової одиниці. Eкономічна енциклопедія