1. Словник української мови у 20 томах

кунак

КУНА́К, а́, ч.

У кавказьких горців – людина, зв'язана з іншою зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; приятель.

Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Григорій Тютюнник);

Ахмет був кунаком Кожуха. Що тепер міг Кожух для нього зробити? (Д. Білий);

// жарт., рідко. Друг, товариш.

Видно, міцно ви потоваришували, – відзначає не без шпильки керівник делегації. – Просто кунаки, нерозлийвода (О. Гончар);

– Ми кровні кунаки. На курорті познайомилися (А. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунак — куна́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кунак — -а, ч. У кавказьких горців – людина, зв'язана з іншою зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; друг, приятель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кунак — Приятель Словник чужослів Павло Штепа
  4. кунак — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
  5. кунак — КУНА́К, а́, ч. У кавказьких горців — людина, зв’язана з іншою зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; друг, приятель. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Тют., Вир, 1964, 364). Словник української мови в 11 томах