1. Словник української мови у 20 томах

кумця

КУ́МЦЯ, і, ж.

Пестл. до кума́.

Ой, кумцю моя, принесу ти [тобі] жита (з народної пісні);

Кумця кумці до вуха, а від кумці увесь світ слуха (приказка);

Вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (М. Коцюбинський);

* У порівн. Кушум помирає, а російський лікар, мов кумця-плетуха, позирає, що діється на вулиці (М. Дашкієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумця — ку́мця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кумця — див. кума Словник синонімів Вусика
  3. кумця — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж., Пестл. до кума́. Коли ж вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (Коцюб., І, 1955, 51). Словник української мови в 11 томах
  5. кумця — Кумця, -ці ж. ум. отъ кума. Словник української мови Грінченка