1. Орфографічний словник української мови

кумця

ку́мця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумця — див. кума Словник синонімів Вусика
  2. кумця — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж. Пестл. до кума́. Ой, кумцю моя, принесу ти [тобі] жита (з народної пісні); Кумця кумці до вуха, а від кумці увесь світ слуха (приказка); Вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (М. Коцюбинський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж., Пестл. до кума́. Коли ж вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (Коцюб., І, 1955, 51). Словник української мови в 11 томах
  5. кумця — Кумця, -ці ж. ум. отъ кума. Словник української мови Грінченка