1. Словник української мови Грінченка

кумця

Кумця, -ці

ж. ум. отъ кума.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумця — ку́мця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кумця — див. кума Словник синонімів Вусика
  3. кумця — -і, ж. Пестл. до кума. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж. Пестл. до кума́. Ой, кумцю моя, принесу ти [тобі] жита (з народної пісні); Кумця кумці до вуха, а від кумці увесь світ слуха (приказка); Вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (М. Коцюбинський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж., Пестл. до кума́. Коли ж вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (Коцюб., І, 1955, 51). Словник української мови в 11 томах