кумцьо
Кумцьо, -ця
м. ум. отъ кум.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумцьо — ку́мцьо іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кумцьо — див. кум Словник синонімів Вусика
- кумцьо — -я, ч. Пестл. до кум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹. На кумцьовім дворі явір зелененький, тото [то вже] нам ся удав [сподобався] кумцьо молодейкий [молоденький] (з народної пісні); – Пора їхать! пора! – каже гість .. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А. Словник української мови у 20 томах
- кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹. Словник української мови в 11 томах