кумцьо

КУ́МЦЬО, мця, ч.

Пестл. до кум¹.

На кумцьовім дворі явір зелененький, тото [то вже] нам ся удав [сподобався] кумцьо молодейкий [молоденький] (з народної пісні);

– Пора їхать! пора! – каже гість .. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А. Свидницький);

– Робіть що, кумцю, бо не дочекаю! Щось мені той день раком лізе (Б. Лепкий);

– Так що вибачай, кумцю, але доведеться й тобі видобувати гроші з гамана – перед ринком усі рівні (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумцьо — ку́мцьо іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кумцьо — див. кум Словник синонімів Вусика
  3. кумцьо — -я, ч. Пестл. до кум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹. Словник української мови в 11 томах
  5. кумцьо — Кумцьо, -ця м. ум. отъ кум. Словник української мови Грінченка