кумцьо
КУ́МЦЬО, мця, ч.
Пестл. до кум¹.
На кумцьовім дворі явір зелененький, тото [то вже] нам ся удав [сподобався] кумцьо молодейкий [молоденький] (з народної пісні);
– Пора їхать! пора! – каже гість .. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А. Свидницький);
– Робіть що, кумцю, бо не дочекаю! Щось мені той день раком лізе (Б. Лепкий);
– Так що вибачай, кумцю, але доведеться й тобі видобувати гроші з гамана – перед ринком усі рівні (В. Чемерис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумцьо — ку́мцьо іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кумцьо — див. кум Словник синонімів Вусика
- кумцьо — -я, ч. Пестл. до кум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹. Словник української мови в 11 томах
- кумцьо — Кумцьо, -ця м. ум. отъ кум. Словник української мови Грінченка