1. Словник української мови в 11 томах

куприк

КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів.

Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Смолич, II, 1958, 89);

// Страва з цієї частини хребта тварин, птахів.

[Xимка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Мирний, V, 1955, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куприк — ку́прик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. куприк — -а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. || Страва з цієї частини хребта тварин, птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куприк — КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. А в твоєї Олі на попереку, біля куприка – родимка! (Б. Антоненко-Давидович); Юра з Ванею припустили ще дужче. Словник української мови у 20 томах
  4. куприк — Нижня частина хребта деяких ссавців, птахів та людини; трикутної форми, складається з 4-5 зрослих між собою рудиментарних хребців, з'єднана з крижами. Універсальний словник-енциклопедія
  5. куприк — КУ́ПРИК анат. (нижня кінцева частина хребта людини і тварини), КУ́ПЕР розм.; ГУ́ЗКА (хвостова частина птаха). (Химка:) Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! (Панас Мирний); Юра з Ванею припустили ще дужче. Словник синонімів української мови
  6. куприк — Куприк, -ка м. ум. отъ купер. Словник української мови Грінченка