купочки

КУ́ПОЧКИ, дит. Пестл. до ку́пки.

Бовтається [Явдоха] руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: «..купочки-купоньки!» (Кв.-Осн., II, 1956. 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купочки — ку́почки присудкове слово незмінювана словникова одиниця дит. Орфографічний словник української мови
  2. купочки — незм., дит. Те саме, що купоньки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. купочки — КУ́ПОЧКИ, дит. Пестл. до ку́пки. Бовтається [Явдоха] руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: “.. купочки-купоньки!” (Г. Квітка-Основ'яненко); – Господи помилуй, Господи помилуй! – приговорювала Олена Іванівна, не перестаючи хлюпати. Словник української мови у 20 томах
  4. купочки — Купочки гл., дѣтс. = купі. Словник української мови Грінченка