курка

КУ́РКА, и, ж.

1. Свійська птиця, яку розводять на м’ясо і для одержання яєць; самка півня.

В баби було на хазяйстві четверо овець, три курки та півень (Н.-Лев., III, 1956, 323);

Курка рябенька, мов знести хотіла, бочком заглядала в шапку (Тич., І, 1957, 248);

*У порівн. Невістка заслала стіл білою скатеркою.., бігає по хаті, як курка з яйцем (Н.-Лев., II, 1956, 25);

//М’ясо цієї птиці.

Мати постаралася наїдками: вона зготувала юшку з куркою (Мирний, IV, 1955, 144).

◊ Ку́рка ла́пою загребе́ — те саме, що [І] ку́ри загребу́ть ( див. ку́ри); Ку́рці на сміх — те саме, що Ку́рям на сміх ( див. ку́ри);

Співцям про це сказать я мушу. Щоб курці не співать на сміх, заглянь, поет, в свою ти душу (Сос., Поезія.., 1961, 6);

Ку́рці ні́де клю́нути — дуже тісно, немає вільного місця.

Збив [пан] мене — курці ніде клюнути!.. (Мирний, III, 1954, 164);

Мо́кра ку́рка — про жалюгідну на вигляд або безвольну, нерішучу людину.

[Катерина:] Така дівчина була [Джульєтта], а ти мокра курка (Корн., І, 1955, 307);

Сліпа́ ку́рка — про людину, що погано бачить або короткозору (у 1 знач.). Як ку́рка ла́пою — про що-небудь виконуване, виконане незграбно, неакуратно.

Оце книжки, а оце я так пишу — дивіться, гарно? Як курка лапою все одно (Ю. Янов., V, 1959, 160);

Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла, як курка лапою… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206).

2. Страва з курячого м’яса.

Сіли за полудень… Печена курка й пироги пощезали з тарілок (Н.-Лев., III, 1956,26).

3. спец. Загальна назва птахів родини курячих.

Звершає на себе увагу своїм чудовим синьо-фіолетовим забарвленням характерний птах Нової Зеландії султанська курка.., що також належить до нелітаючих птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

курка

Значення в інших словниках