курок
КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї.
Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (Вас., III, 1960, 449);
// розм. Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм приводять у дію.
Палець ліг на курок… (Сос., І, 1957, 426).
Зво́дити (звести́) куро́к — приводити курок у положення готовності до пострілу.
Замфір врешті зважується, піднімає рушницю, зводить курок і. . кидає її у рів, далеко від себе (Коцюб., І, 1955, 216);
У руці в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів (Головко, II, 1957, 146);
Спуска́ти (спусти́ти) куро́к — стріляти.
[Маша:] Другим [оком] дивись на мушку. Припини дихання і враз спускай курок (Мик., І, 1957, 244);
Іван Силович навів дуло рушниці просто Литці в праве рамено і рвучко спустив курок (Епік, Тв., 1958, 312).
Значення в інших словниках
- курок — куро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- курок — [курок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
- курок — -рка, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Звести курок. Спустити курок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курок — Кошок, спуск Словник чужослів Павло Штепа
- курок — КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (С. Васильченко); Якась сила поза його волею сильно, владно штовхнула в руки, руки самі хапливо піднесли рушницю до плеча... Словник української мови у 20 томах
- курок — Курок, -рка м. Курокъ. Да вже шаблі заржавіли, мушкети без курків, а ще серце козацькеє не боїться турків. Макс. Одвів курка і вже хотів був стріляти. Чуб. І. 154. Словник української мови Грінченка