1. Словник української мови у 20 томах

курок

КУРО́К, рка́, ч.

Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї.

Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (С. Васильченко);

Якась сила поза його волею сильно, владно штовхнула в руки, руки самі хапливо піднесли рушницю до плеча, націлились і потягли за курок (В. Винниченко);

Він прив'язував військову гільзу до дерев'яного держака і пристроював до неї курок на резинці (М. Йогансен);

Від напруги палець сильніше, ніж треба, натиснув на курок, гримнуло просто в землю (А. Кокотюха);

Курок вогнепальної зброї залишає на денці гільзи неповторний слід (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курок — куро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. курок — [курок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. курок — -рка, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Звести курок. Спустити курок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. курок — Кошок, спуск Словник чужослів Павло Штепа
  5. курок — КУРО́К, рка́, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (Вас., III, 1960, 449); // розм. Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм приводять у дію. Палець ліг на курок… (Сос. Словник української мови в 11 томах
  6. курок — Курок, -рка м. Курокъ. Да вже шаблі заржавіли, мушкети без курків, а ще серце козацькеє не боїться турків. Макс. Одвів курка і вже хотів був стріляти. Чуб. І. 154. Словник української мови Грінченка