1. Словник української мови в 11 томах

курча

КУРЧА́, а́ти, с.

1. Пташа курки.

Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його курчатам (Н.-Лев., III, 1956, 318);

Курча, що відбилося від квочки, десь під лопухом жалісно пищить… (Томч., Готель.., 1960, 132);

*У порівн. Сини твої тебе уб’ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!.. (Шевч., II, 1963, 378);

// Страва з м’яса такого пташати.

Обідали у Княжевичів.. Обід: борщ з кашею, голубці, курчата й солодке (Коцюб., III, 1956, 153).

2. перен., розм. Наївне дівча.

Споглядає набілене обличчя дівчатка з нафарбованими губами й віями.. «Ще юне курча», міркує Огей, потупивши зір у чорну течу філіжанки (Досв., Вибр., 1959, 242);

Дідусь Харитон вірно говорить. Ну яка вона випускниця? Ну яка з неї студентка? Курча жовтороте… (Хижняк, Тамара, 1959, 9).

3. тільки мн., розм. Дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі ніг, рук і обличчя.

Ніс зовсім обліз, на ногах вже курчата, плечі й спина від сонця аж чорні (Сенч., На Бат. горі, 1960, 274);

Навпроти них Данько мовби освітився сам собі, став почувати усі свої невивідні курчата на ногах (Гончар, Таврія, 1952, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курча — курча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. курча — -ати, с. 1》 Пташа курки. || Страва з м'яса такого пташати. 2》 перен., розм. Наївне дівча. 3》 тільки мн., розм. Дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі ніг, рук і обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курча — КУРЧА́, а́ти, с. 1. Пташа курки. Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його курчатам (І. Нечуй-Левицький); Курча, що відбилося від квочки, десь під лопухом жалісно пищить... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. курча — ку́рча → куртка на ва́ті ●<�а то> ку́рча (лайка) ●ку́рча ля́ґа (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. курча — з варе́ної кра́шанки курча́ ви́сидить, ірон. Надзвичайно хитрий, спритний. (Клим:) Це він на людях посміхається — хитрий. З вареної крашанки курча висидить (М. Фразеологічний словник української мови
  6. курча — КУРЧА́ (пташа курки), ЦІ́ПКА розм., КУРЯ́ діал., ТЮ́ТЯ дит. За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький); Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб (Н. Забіла); Ой на току, на току Курята чубаті (пісня). Словник синонімів української мови
  7. курча — Курча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; курча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)