куріп’я

КУРІП’Я́, я́ти, с. Пташа куріпки.

Вона спала й була схожа на куріпку, що за день набігалася з своїми куріп’ятами, приткнула голову під кущ і заснула (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150);

Ой погнала бабусенька куріп’ята пасти (Сл. Гр.);

Легкою зграйкою спиихнули куріп’ята (Рильський, Поеми, 1957, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me