куріп’я
КУРІП’Я́, я́ти, с. Пташа куріпки.
Вона спала й була схожа на куріпку, що за день набігалася з своїми куріп’ятами, приткнула голову під кущ і заснула (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150);
Ой погнала бабусенька куріп’ята пасти (Сл. Гр.);
Легкою зграйкою спиихнули куріп’ята (Рильський, Поеми, 1957, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me