1. Словник української мови в 11 томах

кусень

КУ́СЕНЬ, сня, ч., розм.

1. Те саме, що кусок 1, 2.

Щохвилі кусень грубий глини й вапна із стелі спадає (У. Кравч., Вибр., 1958, 458);

— Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89);

Січка?.. впаковував у мішки з зерном кусні добре просоленого сала і, посвистуючи, спокійно їхав широким шляхом (Стельмах, II, 1962, 36);

Давно минули ті часи, коли він був ватажком зграї. Тоді він завжди мав найкращий кусень (Донч., Вибр., 1948, 252);

Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге (Фр., IV, 1950, 463);

Василь купив у нього прадідівську хатину та ще й кусень городу біля хати (Козл., Сонце.., 1957, 69);

Най доля дасть у щасті кращийкуеснь (Воронько, Казка.., 1957, 73).

◊ Ку́сень хлі́ба — те саме, що Кусо́к хлі́ба ( див. кусо́к).

— Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 27).

2. Одиниця чого-небудь, порізаного на частини.

За плечима клунок солі, в руках плетена рогозяна валізка, в якій кусень мила, трохи синьки та інші дрібні покупки (М. Ол., Чуєш.., 1959, 34);

// Відріз тканини.

*У порівн. Лопасті люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині, немов кусень густого полотна на валку ткацького верстата (Досв., Вибр., 1959, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кусень — Ку́сень прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кусень — Шматок, кусок, кавалок, (хліба — ще) скиба, скибка, (із шкуринкою) окраєць, окрайчик; (тканини) сов. відріз; кусник. Словник синонімів Караванського
  3. кусень — див. залишок; хліб; частина Словник синонімів Вусика
  4. кусень — -сня, ч., розм. Те саме, що кусок 1), 2). Кусень хліба. || Відріз тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кусень — КУ́СЕНЬ, сня, ч., розм. 1. Те саме, що кусо́к 1, 2. Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кусень — ку́сень частина, шматок (м, ср, ст): Перейшла кусень вулиці та зупинилася (Ярославська); Ще десять хвилин. Чи встигне? То гарний кусень дороги на ріг Кохановського і Панської-до кнайпи “Під крученими стовпами” (Тарнавський З.)|| = кавалок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кусень — ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба. 1. Добувати засоби до існування, заробляти на прожиття. Схопивсь Мірошник, да (та) пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є. Фразеологічний словник української мови
  8. кусень — ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРПА́ЛКА) (ЦУРУПА́ЛОК) розм., ШМАТИ́НА розм., КУ́СЕНЬ розм., КУС розм., КАВА́ЛОК розм., ШТУ́КА заст., ШКАМАТОК діал., КУСА́К діал., ЛУ́СТА діал. Словник синонімів української мови
  9. кусень — Ку́сень, -сня, -сневі; ку́сні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кусень — Кусень, -сня м. 1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. 2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у. Словник української мови Грінченка