1. Словник української мови в 11 томах

кустрі

КУ́СТРІ, ів, мн. (одн. ку́штра і ку́штря, і, ж.), діал. Кудли.

— Я тільки через поріг, а мене сіп за рукав: «Куди лізеш? Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей…» (Л. Янов., І, 1959, 325);

Зозла вп’явся [Чіпка] руками в свою нечесану куштру (Мирний, II, 1954, 179);

[Кукса:] А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (Кроп., І, 1958, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кустрі — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. кустрі — КУ́СТРІ, ів, мн., діал. Кудли. – Я тільки через поріг, а мене сіп за рукав: “Куди лізеш? Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей...” (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах