1. Словник української мови в 11 томах

кучмити

КУ́ЧМИТИ, млю, миш; мн. ку́чмлять; перех., розм. Те саме, що кошла́тити.

Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Янов., V, 1959, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучмити — ку́чмити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кучмити — -млю, -миш; мн. кучмлять; перех., розм. Те саме, що кошлатити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кучмити — КУ́ЧМИТИ, млю, миш; мн. ку́чмлять; недок., кого, що, розм. Те саме, що кошла́тити. Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  4. кучмити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови