1. Словник української мови в 11 томах

кучугура

КУЧУГУ́РА, и, ж.

1. Невелика полога гора; горб.

За містом впевненою рукою Михайло Михайлович скерував човна до берега, і вони швидко зійшли на високу, зарослу травою, піскову кучугуру (Сміл., Пов. і опов., 1949, 45);

Береги далеко. Правий — гори, кучугури і переярки в лісах. Лівий — мілини, пісок, верболози (Смолич, II, 1958, 44);

*Образно. В кучугурах хмар заплескалась сіра світанкова смуга (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 114).

2. розм. Те саме, що ку́па 1.

Вітер вив, мов дикий звір, і, змітаючи цілі кучу гури снігу, підіймав їх догори, до білих хмар, що низько повисли над землею (Коцюб., І, 1955, 31);

Вутанька внесла знадвору в’язку свіжої соломи.. Хлопець, здається, цього тільки й ждав! стрибнув десь згори просто в золоту кучугуру (Гончар, II, 1959, 161);

Оглядав [Молокан] пожвавлені чайхани, розкриті від росяних циновок кучугури динь та кавунів (Ле, Міжгір’я, 1953. 338).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучугура — кучугу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кучугура — (соломи тощо) купа; (піскова) дюна; (снігова) замет, намет, (поперек дороги) перемет. Словник синонімів Караванського
  3. кучугура — див. багато; горб; замет Словник синонімів Вусика
  4. кучугура — -и, ж. 1》 Невелика полога гора; горб. 2》 розм. Те саме, що купа 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кучугура — КУЧУГУ́РА, и, ж. 1. Невелика полога гора; горб. За містом впевненою рукою Михайло Михайлович скерував човна до берега, і вони швидко зійшли на високу, зарослу травою, піскову кучугуру (Л. Смілянський); Береги далеко. Словник української мови у 20 томах
  6. кучугура — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. Словник синонімів української мови
  7. кучугура — Кучугу́ра, -ри; -гу́ри, -гу́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кучугура — Кучугура, -ри ж. 1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. К. ЧР. 91. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде. ЗОЮР. І. 108. 2) Куча. Словник української мови Грінченка