1. Словник української мови в 11 томах

кучугурище

КУЧУГУ́РИЩЕ, а, с. Збільш. до кучугу́ра 1.

Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря, відірватись од цих в’язких піщаних кучугурищ (Гончар, Тронка, 1963, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучугурище — кучугу́рище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кучугурище — -а, с. Збільш. до кучугура 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кучугурище — КУЧУГУ́РИЩЕ, а, с. Збільш. до кучугу́ра 1. Тисячотоннi кучугурища гiрських порiд насунуло на полотно дорiг, перегородило, позабивало туристськi маршрути (О. Гончар); Мілкі переброди, теплі кучугурища піщуги; їхав понад Дніпром – гарно козакові (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах