1. Словник української мови в 11 томах

кілечко

КІЛЕ́ЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кільце́ 1, 2.

Він витяг з кишені френча низку ключів на блискучому металевому кілечку (Загреб., Європа 45, 1959, 82);

З його товстої, вдоволено одвислої губи самі по собі спливали рівні шовкові кілечка диму (Баш, Вибр., 1948, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кілечко — кіле́чко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кілечко — -а, с. Зменш.-пестл. до кільце 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кілечко — КІЛЕ́ЧКО, розм. КОЛЕ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до кільце́ 1, 2, 4. Його погляд упав на щілину замка. З неї стирчало залізне кілечко (М. Словник української мови у 20 томах