1. Словник української мови в 11 томах

кімнатчина

КІМНАТЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.).

Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом (Вільде, Сестри.., 1958, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кімнатчина — див. кімната Словник синонімів Вусика
  2. кімнатчина — КІМНАТЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.). У якійсь задній кімнатчині і жив той, котрого я шукав (І. Франко); Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом (Ірина Вільде); Він починав нервувати і вже придивлявся... Словник української мови у 20 томах