1. Словник української мови в 11 томах

кінний

КІ́ННИЙ, а, е.

1. Якому надають руху коні.

На невеликих ділянках картоплю можна садити квадратно-гніздовим способом під кінний плуг (Картопля, 1957, 83);

У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту — метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 65);

// Пов’язаний з їздою на конях.

Програма змагань з кінного спорту дуже різноманітна (Спорт.., 1958, 78).

2. Який складається з вершників.

Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне (Котл., І, 1952, 171);

Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги (Гончар, III, 1959, 95).

3. у знач. ім. кі́нний, ного, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник 1.

Зібрав [Турн] і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав [шикував] (Котл., І, 1952, 214);

Степовим шляхом тікають пани, чоловіки, жінки, старі, обозні, кінні, піші (Довж., І, 1958, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінний — кі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кінний — КІННИЙ – КІНСЬКИЙ – КОНЯЧИЙ Кінний. 1. Якому надають руху коні, пов’язаний з їздою на конях: кінний плуг, кінна залізниця, кінна дорога, кінний спорт, кінна естафета. 2. Який складається з вершників: кінний загін, кінна армія, кінна розвідка. Кінський. Літературне слововживання
  3. кінний — [к’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. кінний — -а, -е. 1》 Якому надають руху коні. || Пов'язаний з їздою на конях. 2》 Який складається з вершників. 3》 у знач. ім. кінний, -ного, ч., рідко. Те саме, що вершник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту – метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Л. Дмитерко); Артилерія на кінній тязі не знала бездоріжжя (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. кінний — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  7. кінний — Кі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кінний — Кінний, -а, -е Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл. Словник української мови Грінченка