1. Словник синонімів української мови

кінний

ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. рідко (військовий вершник); ГУСА́Р (вершник легкої кавалерії); КІРАСИ́Р іст., РЕ́ЙТАР (вершник важкої кавалерії); ША́БЛЯ (один боєць-кіннотник — при вказуванні на кількість бійців). Тепер Тадикові чітко було видно коня й вершника на тлі нічного неба (Григорій Тютюнник); І в одну мить.. на пригорку з'явились верхівці (І. Нечуй-Левицький); Прозорим льодом по ріці Промчали дзвінко два їздці (М. Бажан); Відбирав я тоді від наїзника Лебедя (коня) і вів його в.. стайню (Ю. Збанацький); Розступились і дали проїхати верховим і ридванові (П. Куліш); Зібрав (Турн) і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав (І. Котляревський); Не перебігли й половини яру, аж перед ними зачорніло кілька верхівнів (Б. Грінченко); — Здоров був, Барило, — озвався передовий вершень (О. Стороженко); Лісом.. їхала дружина вершників. Були це озброєні комонники (Ю. Опільський);- А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, як який їздун (Словник Б. Грінченка); — Джигіти з Саїдом на конях роз'їжджають по кишлаку (І. Ле); Пил шляхами битими в'ється під копитами — бурею кіннотники мчать по стороні (М. Упеник); Двадцять п'ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (І. Багмут); Видно було на стежках і шляхах довкола місточка то одиноких кінників, возових та піших, то цілі валки (І. Франко); Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); Проїхав учвал.. загін кірасирів (Н. Рибак); (2-й гонець:) Полковнику, шляхтичі йдуть на табір наш. Всередині рейтари (О. Корнійчук); Битися до останньої шаблі.

КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); З вулиці почувся кінський тупіт (М. Трублаїні); Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Григорій Тютюнник); Липтака наздогнала порожня кінна підвода (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінний — кі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кінний — КІННИЙ – КІНСЬКИЙ – КОНЯЧИЙ Кінний. 1. Якому надають руху коні, пов’язаний з їздою на конях: кінний плуг, кінна залізниця, кінна дорога, кінний спорт, кінна естафета. 2. Який складається з вершників: кінний загін, кінна армія, кінна розвідка. Кінський. Літературне слововживання
  3. кінний — [к’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. кінний — -а, -е. 1》 Якому надають руху коні. || Пов'язаний з їздою на конях. 2》 Який складається з вершників. 3》 у знач. ім. кінний, -ного, ч., рідко. Те саме, що вершник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту – метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Л. Дмитерко); Артилерія на кінній тязі не знала бездоріжжя (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. кінний — Кі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кінний — КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. На невеликих ділянках картоплю можна садити квадратно-гніздовим способом під кінний плуг (Картопля, 1957, 83); У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту — метро, трамваї, автобуси, тролейбуси... Словник української мови в 11 томах
  8. кінний — Кінний, -а, -е Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл. Словник української мови Грінченка