1. Словник української мови в 11 томах

кіпчик

КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіне́ць.

Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (Фр., V, 1951, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіпчик — Горбок [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. кіпчик — кі́пчик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. кіпчик — -а, ч., діал. Зменш. до кіпець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіпчик — КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіпе́ць. Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (І. Франко); Хто зі стрільців мав лопатку, викопав собі кіпчик перед головою, хто не мав, застромив галузку, щоб його ворог не бачив (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. кіпчик — ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є. Словник синонімів української мови