1. Словник української мови в 11 томах

кіптяга

КІПТЯ́ГА́, я́ги́, ж., розм. Те саме, що ку́рява.

Гладкі та високі коні важко гупали своїми копитами об суху землю, здіймаючи кіптягу угору (Мирний, III, 1954, 256);

Кіптяга така, що й світу не видно (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіптяга — кіптя́га́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кіптяга — див. пил Словник синонімів Вусика
  3. кіптяга — -яги, ж., розм. Те саме, що курява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіптяга — КІПТЯГА́, и́, ж., розм. Те саме, що ку́рява. Кіптяга така, що й світу не видно (Сл. Б. Грінченка); Гладкі та високі коні важко гупали своїми копитами об суху землю, здіймаючи кіптягу угору (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. кіптяга — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил. Словник синонімів української мови
  6. кіптяга — Кіптя́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кіптяга — Кіптяга́, -ги́ ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки. Мир. ХРВ. 83. Словник української мови Грінченка