1. Словник української мови в 11 томах

лабузиння

ЛАБУЗИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Бур’ян.

*У порівн. Волочив [Семен], по дорозі ногами, мов мокрим лабузинням по стерні (Козл., На переломі, 1947, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лабузиння — лабузи́ння іменник середнього роду бур'ян діал. Орфографічний словник української мови
  2. лабузиння — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. лабузиння — див. лабуззя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лабузиння — ЛАБУЗИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Те саме, що лабу́ззя. Щільні зарості лабузиння, що сягали зросту людини, різко закінчилися (із журн. Словник української мови у 20 томах
  5. лабузиння — БУР'Я́Н, ПЛЕ́ВЕЛИ мн., книжн., заст., ХО́ПТА діал., ЛА́БУЗ діал., ЛАБУЗИ́ННЯ діал. А може, бур'ян не розрісся, може, ще можна виполоть хопту (М. Коцюбинський); Жовтаве суцільне поле льону міцно трималося, заглушувало непрохану зелень плевел (І. Ле). Словник синонімів української мови
  6. лабузиння — Лабузи́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)