1. Словник української мови в 11 томах

ладувати

ЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал.

1. Лагодити (у 3 знач.).

— Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (Фр., VIII, 1952, 212);

// Налагоджувати.

— Ми в себе ладуємо таке гоже життя, щоб усі трударі їли білі калачі (Чорн., Потік.., 1956, 292).

2. Вантажити (у 1 знач.).

— Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат, і гайда на колію,— ліс ладувати (Мур., Бук. повість, 1959, 22).

3. Заряджати (у 1 знач.).

Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Ірчан, II, 1958, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ладувати — ладува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ладувати — Готувати, лаштувати, лагодити; (тягар) вантажити, нагодовувати; (кріс) заладовувати, заправляти, сов. заряджати. Словник синонімів Караванського
  3. ладувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Лагодити (у 3 знач.). || Налагоджувати. 2》 Вантажити (у 1 знач.). 3》 Заряджати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ладувати — ЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. 1. Лагодити (у 2, 3 знач.). – Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (І. Франко); Влада означає: діяти влад, ладувати, тобто гармонізувати суспільні явища на благо кожного учасника громади... Словник української мови у 20 томах
  5. ладувати — ладува́ти 1. наповнювати речами, пакувати, напихати (ср, ст): Цьоця ладувала Ромкові торбу, завтра він від'їжджає до Данцінґа на студії (Авторка) 2. вул. багато їсти (ст)||пакувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ладувати — ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИ розм. рідко, ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). — Док. Словник синонімів української мови
  7. ладувати — Ладува́ти, -ду́ю, -ду́єш, -ду́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ладувати — Ладувати, -ду́ю, -єш гл. 1) Грузить, нагружать. 2) Заряжать. Галиц. 3) = ладнати. Вх. Зн. Словник української мови Грінченка