1. Словник української мови в 11 томах

лахмітник

ЛАХМІ́ТНИК, а, ч., розм.

1. Той, хто скуповує і продав старі зношені речі.

В її кімнаті стояв важкий дух пудри, духів і від безлічі меблів було тісно, як у крамничці лахмітника (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 159).

2. зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лахмітник — лахмі́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. лахмітник — -а, ч., розм. 1》 Той, хто скуповує і продає старі зношені речі. 2》 зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лахмітник — ЛАХМІ́ТНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто скуповує і продає старі зношені речі; ганчірник. Віра Павлівна вже жаліла, що не віддала лахмітникові рами – бодай хоч щось було б у кишені, та лахмітник більше не з'являвся; Підійшов був лахмітник з брудною торбою... Словник української мови у 20 томах
  4. лахмітник — ГАНЧІ́РНИК (збирач ганчірок, старих речей тощо), ЛАХМІ́ТНИК розм., ШМАТЯ́Р розм., БАРАХО́ЛЬНИК розм., ТАНДИ́ТНИК заст., ОНУЧКА́Р діал., ОНУ́ЧНИК діал. Бувало товаришки її, як міняють ганчірки у ганчірника, то кожна таки.. вкраде.. Словник синонімів української мови