левиний

ЛЕВИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до лев¹ 1.

[Ізоген:] Ти богові їх душі доручи,— він може врятувать в рові левинім і в огняній печі (Л. Укр., III, 1952, 299).

2. Такий, як у лева ( див. лев¹ 1);

// Який нагадує про силу лева.

Народу серце билося в серцях Бійців його — і подвиги левині Луною пролунали у віки (Рильський, Мости, 1948, 89).

◊ Леви́на гри́ва (шевелю́ра) — пишне довге волосся (звичайно у чоловіків).

Схожий (так хотілося йому) на справжнього вченого і обов’язково з левиною гривою.. на голові.., він підніметься на кафедру (Рибак, Час.., 1960, 162);

Повернувся [Мамайчук] в радгосп пристойним кіномеханіком з левиною рудою шевелюрою і в розцяцькованій навипуск сорочці (Гончар, Тронка, 1963, 113);

Леви́на час́тка (до́ля і т. ін.) — найбільша або найкраща частина чого-небудь.

Соціалізм назавжди знищив несправедливий розподіл продуктів праці, коли левину долю національного доходу привласнювали експлуататори (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 70).