1. Словник української мови в 11 томах

ледве

ЛЕ́ДВЕ.

1. присл. З великими зусиллями, з трудом; насилу (у 1 знач.).

А із Криму чоловік Ледве ноги доволік. Воли поздихали, Вози поламались (Шевч., II, 1953, 120);

Він, ледве стримуючи хвилювання, бачив удалині милий образ дівчини (Стельмах, На.. землі, 1949, 545);

Терентій ледве тримався на ногах (Довж., І, 1958, 445).

2. присл. Майже непомітно або нечутно; слабо.

Череп’яний каганчик.. ледве блимав у темному кутку своєю сизою горошиною на кінці гнота (Мирний, IV, 1955, 286);

— Сідайте, дочки,— ледве шелестіли старі Демидові вуста (Довж., І, 1958, 313);

Скривавленого, ледве живого, стягли Цигулю після мордування з ослона (Головко, II, 1957, 358).

3. присл. Зовсім недавно, тільки що.

— Та не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Л. Укр., III, 1952, 470);

На смерть засуджено троє. Всі молоді, ледве почали жити (Коцюб., II, 1955, 219);

А на ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти (Головко, II, 1957, 181).

4. у знач. част. Навряд.

У цій корчмі ледві [ледве] є пиво? (Сл. Гр.);

Стаття Франка незвичайно подобалась мені.. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (Коцюб., III, 1956, 278).

Ле́две не — трохи не; мало не, майже.

Брязнуло — наче стріла за стрілою пролетіла, ледве його не скинуло з місця (Вовчок, І, 1955, 328);

Вже не міг би він тепер повірити в жодне лихе слово про неї, про її легковажну щедрість у почуттях, про здатність її закохуватись ледве не в кожного стрічного (Гончар, Тронка, 1963,105);

Ледве дихати див. дихати.

5. у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних речень часу; близький за значенням до як тільки, тільки-но, лише тільки.

Ледве Тарасові минуло 9 літ, як умерла мати (Мирний, V, 1955, 309);

Ледве хтось поставив грубку, як уже знов стало славно (Л. Укр., V, 1956, 387);

Ледве Валя закінчила перев’язувати Миронові ноги, дві баби скромно зайшли в хату (Коп., Лейтенанти, 1947, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледве — (зі зусиллям) насилу, ледь-ледь, (непомітно) слабо. Словник синонімів Полюги
  2. ледве — ле́две 1 прислівник насилу; слабо; щойно незмінювана словникова одиниця ле́две 2 сполучник тільки-но незмінювана словникова одиниця ле́две 3 частка навряд незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. ледве — пр., насилу; (чути) ледве-ледве, ледь-ледь, ледве-не-ледве, слабко; (живий) ледь, заледве; (встиг) тільки но; (з ч. не) трохи <�що> не, мало <�що> не, за малим не <н. ледве не вмер>; СП. як тільки <н. ледве їй минув рік>. Словник синонімів Караванського
  4. ледве — I всилу, заледве, замалим, замало, ледве-ледве, ледве-наледве, ледь, ледь-ледь, мало, наледво, насилу, насилу-силу, тільки-тільки, тіль-тіль Фразеологічні синоніми: від сили; за малим богом; з горем пополам; з натугою; над силу; на превелику силу; сила в силу II див. важко Словник синонімів Вусика
  5. ледве — 1》 присл. З великими зусиллями, з трудом; насилу (у 1 знач.). 2》 присл. Майже непомітно або нечутно; слабо. 3》 присл. Зовсім недавно, тільки що. 4》 у знач. част. Навряд. Ледве не — трохи не; мало не, майже. 5》 у знач. спол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ледве — ЛЕ́ДВЕ. 1. присл. З великими зусиллями, з трудом; насилу (у 1 знач.). А із Криму чоловік Ледве ноги доволік, Воли поздихали, Вози поламались (Т. Шевченко); Терентій ледве тримався на ногах (О. Довженко); Ледве знайшов Петро під руїною двері до погреба (І. Словник української мови у 20 томах
  7. ледве — ле́две: ◊ ле́две ди́хати → дихати ◊ ле́две кала́тати → калатати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ледве — ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка). ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. Фразеологічний словник української мови
  9. ледве — ЛЕ́ДВЕ (ЛЕ́ДВИ діал.) (ЛЕ́ДВІ діал.) (ЛЕ́ДВО діал.) присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М (З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М), ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ рідше, НАЛЕ́ДВЕ розм. Словник синонімів української мови
  10. ледве — Ле́две і рідше ле́дві, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ледве — Ледве, ледві, ледво нар. 1) Едва, чуть, лишь только. Держались ледве на ногах. Котл. Ен. V. 16. Ледве-ледве дише. Шевч. 67. Ледві додому прийшов. Чуб. І. 201. Та напила м ся, ледво стою. Чуб. V. 681. Ледві ми ввійшли, він почті сміятись. МВ. 137. Словник української мови Грінченка