лектор
ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію.
Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136);
— Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела,— пам’ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Крот., Сини.., 1948, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лектор — ле́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лектор — -а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лектор — Викладач Словник чужослів Павло Штепа
- лектор — ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекцію. – Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є. Словник української мови у 20 томах
- лектор — ле́ктор (від лат. lector – читець, читач) 1. У давніх римлян – слуга-читець (невільник). 2. Особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- лектор — Ле́ктор, -ра, -рові, -ре! -кторі́[и́], -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лектор — рос. лектор особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо. Eкономічна енциклопедія