1. Словник української мови в 11 томах

лес

ЛЕС, у, ч. Грунтоутворююча гірська осадочна порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору.

В лесах Приазов’я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (Геол. Укр., 1959, 360);

Порох з-під ніг брав [Саїд] і, перетираючи в міцних долонях, запевняв професора, — Це дійсно лес, нанесений водою з гір (Ле, Міжгір’я, 1953, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лес — лес іменник чоловічого роду осадочна порода Орфографічний словник української мови
  2. лес — У. Пухка гірська порода світло-жовтого кольору, з якої формуються родючі ґрунти. Пох. лесовий. Літературне слововживання
  3. лес — Лінійно-експлуатаційна служба Гірничий енциклопедичний словник
  4. лес — -у, ч. Ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лес — ЛЕС, у, ч. Ґрунтотвірна гірська осадкова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. В лесах Приазов'я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. лес — (нім. Löss) однорідна пориста тонкозерниста осадочна гірська порода, що складається переважно з зерен кварцу, польового шпату, слюди, а також глинистих мінералів тощо; сіро-жовтого, червонувато-бурого кольору. На Л. утворюються родючі грунти. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. лес — Осадова гірська порода, складається переважно з дрібних зерен кварцу (до 80%), глинистих мінералів і кальциту; виник внаслідок навіювання вітром пилу; жовтий, пухкий, пористий; матірна порода родючих ґрунтів. Універсальний словник-енциклопедія